Художники – дітям
- Tatiana Kuznetsova
- 8 квіт. 2020 р.
- Читати 3 хв
Оновлено: 21 квіт. 2020 р.
Ніно Чакветадзе
Катерини Дуднік
Наталія Дерев'янко
Вікторія Проців
Бурштинові барви Ramunas Naumavicius
Говоримо про мистецтво: що важливо для дітей різного віку
«Під час знайомства дітей з мистецтвом варто бути максимально щирими», — переконана письменниця й мистецтвознавець Франсуаза Барб-Ґалль. Поняття епох, стилів, сюжетів і технік на початку не мають жодного значення порівняно із впливом, який твори можуть справити на дітей. Обираючи підхід, треба пам’ятати про вік дитини і дозувати інформацію — тобто створити найсприятливіші умови для приємних відкриттів. Чимало цінних порад батьки можуть знайти у книгах авторки «Як розмовляти з дітьми про мистецтво» та «Як розмовляти з дітьми про мистецтво ХХ століття», а поки ловіть кілька рекомендацій від Франсуази, на що варто звертати увагу під час занурення з дітьми у світ мистецтва.
Молодший вік (5–7 років): що вони люблять
Пізнавати тілом
Наймолодші схильні «дивитися» за допомогою рук, ба навіть цілого тіла. Торкатися експонатів, звісно, заборонено, та діти легко можуть мімікою чи за допомогою рухів тіла передати те, що бачать у творі. Персонажі, матеріал, з якого виготовлено роботу, композиція твору — це прекрасне джерело для фантазування. Дитина може уявляти, як вона біжить уперед, відстрибує назад, блукає, скаче у воду, місить болото... Тобто «тілесно переживає» якусь історію в буквальному сенсі.
Уявляти робочий процес митця
Створюючи картину чи інший мистецький об’єкт, художник в якомусь місці міг залишити пляму, десь нашарував фарбу чи інші матеріали, наклав колір густо, чи майже прозоро... Малі діти дуже уважні до кожної деталі. Вони легко уявляють, як би самі — на місці того, хто творив, — досягли такого результату. Тому імітувати рухи художника чи навіть звичні дії із повсякденного життя (щось обмацати, щось звідкись змести, щось скласти у стоси, щось подряпати тощо) — це вдалий спосіб зануритися у світ образу.
Порівнювати роль реального предмета у творі і в бутті
Чимало творів сучасного мистецтва зроблено з предметів щоденного вжитку: зі сміття, з частин механізмів, із клаптів тканин... Малеча одразу відчує себе у знайомому середовищі і захоплено його вивчатиме — немов збираючи камінчики, які розкидав дорогою Хлопчик-Мізинчик. Оскільки побачене може нагадувати дітям про власні «скарби», бережно поскладані у шухляді чи в коробці, вони чудово зрозуміють бажання митця працювати саме з такими предметами.
Вигадувати історії
Картини промовляють не лише персонажами чи композицією, а й лініями, кольорами, формами — і серед усього того заховано безліч сюжетів... Діти легко їх підхоплять і будуть розвивати, адже полюбляють цікаві й несподівані повороти. Для початку можна почерпнути натхнення у чудовій класичній книжці «Синенький і жовтенький» (1959), яку написав і проілюстрував Лео Ліонні — великий поціновувач мистецтва.
Помічати промовисті деталі
Діти значно чутливіші до деталей, аніж до цілого. Вони дуже часто «заходять» у твір саме цим шляхом. Такий підхід, актуальний для мистецтва всіх періодів, не раз стане у пригоді: найменший вигин лінії чи тремтіння матеріалу будуть для дітей відправною точкою знайомства, тоді як дорослий — перейнятий пошуком сенсу та естетичного враження — навіть їх не помітить. Це однаково стосується як абстрактного твору, так і фігуративного: бо кран, який протікає в майстерні художника, розповість дитині значно більше про стан душі автора, ніж будь-яка наукова теорія.
Відкривати для себе музеї
Хай як комфортно знайомити дітей з давнім мистецтвом за допомогою книжок та репродукцій, не менш важливо водити їх — як тільки трапляється нагода — у музеї сучасного мистецтва. Зазвичай це просторі та світлі приміщення, де дітлахи зможуть вільно пересуватися й осягнути реальну величину творів, а також важливість їхнього зв’язку із простором. Навряд чи фоторепродукція якогось поліптиха П’єра Сулажа приверне їхню увагу. А от коли вони побачать його вживу, у своїй величній повнозвучності, — цей твір буде сприйнято інакше...
Укладати по-своєму
Мистецтву XX століття властиві контрасти, ексцеси і навіть крайнощі. Діти дуже швидко винаходять певні категорії (далекі від мистецтвознавчих понять), щоб «посортувати» свої спостереження і краще їх запам’ятати. Навіть однієї зали музею достатньо для гри «Хто знайде...»: найбільшу чи найменшу картину, найбільш чи найменш барвисту роботу, квадратні полотна, якусь геометричну фігуру...
Мальовані чари Віолетти Борігард
Komentarze